|
Була доба, питали ясні мрії,
Займався світ, будив думки людей;
Чинилися славетнії події
Під надихом визвольничих ідей.
Тоді і Ти з’явивсь, мій любий Друже,
І голос Твій далеко залунав;
До чесних праць Ти всіх нас кликав дуже
І таланом своїм нас чарував.
Тоді і ми, юнаки молодії,
В серцях своїх голубили надії.
Пролинув час, ми кріпли, ми зростали,
Із наших мрій неясних, молодих
Засяяли вкраїнські ідеали,
Мов сонце теж між темних хмар густих.
Бажали ми народові свободи,
Бажали ми, щоб очі він розкрив,
І як другі освітнії народи
Для поступу, для правди й щастя жив.
І тут над всі, мій брате незабутній,
Здіймавсь Твій стяг, лунав Твій глас могутній.
Ми щиро йшли, вогнем мети зогріті,
Ми ширили до неї перший шлях.
Та сі шляхи тернинами укриті
І не блищать в позлотистих квітках.
І сталось так: пронісся грім з півночі,
Розбив у пень братерську спілку він;
Страхун утік, лукавець сплющив очі,
Про теж не всі принишкли між руїн;
І Ти в той час свої думки свободи
Поніс плекать у иншії народи.
І там сумним вигнанцем на чужині
Ти не забув святий свій заповіт;
Ти вівтар склав своїй старій святині,
Своїм думкам, красі минулих літ.
|
