Щось між ними стукотіло: Сердець стукіт добувався; Хвильку наче загреміло: То, що „любить“, він так клявся.
У гущаві співак Божий, Прищебетував злегенька, Иогож голос добирався Просто в душу до серденька.
Аж з світлиці двері скрипли, Пита мати пів грізненько: „Доню, хто се там з тобою?“ „То, мамунцю, — соловейко“.
