Григорій Кернеренко родився 1863. р. в Гуляйполі, в Катеринославщині. Гімназію кінчив у Симферополі, політехніку в Мінхені, потім осів у свойому маєтку в Гуляйполі.
Року 1840. видав у Харкові перший збірник своїх творів, 1891. „Щетинник“ теж у Харкові, а 1896. „В досужний. час“. Крім того друкував у „Склади“ Александрова, в „Новостях“, в „Літературно-Науковім Вістнику“, в „Громадській Думці“ і в альманахах. У його віршах видно значну літературну культуру.
Література: „Українська Муза“, стор. 797
Не на віки чорна хмара сонце заступила,
Не на віки сумна доля нас заполонила!
Не сумуй же, певний друже! долі кинь шукати!
Мені руку, моя сестро, дай, ходім блукати!
Вкупі глянем на світ білий, чи світлож на йому,
Може, й доля одізветься серцю молодому.
Ходім, друже, ходім сестро, візьмімось за руки…
А як долі не знайдемо, то знайдемо муки…
Снігом будинки й шляхи всі заносе,
Темно кругом і нічого не чуть;
Тільки що вітер гуде та голосе,
Коні жахаються, санки несуть.
„Гей же ви, коні! Несіть, поспішайте;
Треба до милої звечора стать.
Гей, веселіше! Ви часу не гайте:
Боже боронь, у степу ночувать“.
Санки все більше у сніг загортає,
