Ця сторінка вичитана
ЗІВЯЛЕ ЛИСТЯ.
Зівяле листя, неначе бажання,
Що в душах умерлих на мить ожили,
Де сльози і горе, і щастя, й кохання
Під співи осінні гніздечко звили.
Червоні, як щастя, і чорні, як горе,
І жовто-гарячі, мов сни золоті,
Летіли в повітря, як чайки на море,
Як думки поета — і грішні, й святі.
Засніть, мої думи! Нащо вас збудили?
То вітер глумливий вас хоче дурить:
І листя в повітря пташками летіло,
А бачте, мов мертве, у купі лежить.
