тами (осередками) мозку, утворюючи між ними звязок (комунікаційні нерви).
Головний мозок складається з великого, малого та довгастого мозку.
Великий мозок щілиною ділиться на дні півкулі — праву й ліву.
Уся поверхня великого мозку вкрита щілинами й рівчаками, між якими містяться закрутки.
У тварин, що своїм розвитком стоять нижче за людину, цих рівчаків та закруток значно менше, а то й зовсім немає.
Мал. 1. Нервова система: головний, хребтовий мозок та нерви.
У людини в ембріональний час її розвитку є період, коли мозок без рівчаків та закруток.
У корі головного мозку є певні ділянки (мозкові центри), що керують тим чи иншим відділом нашого тіла та його властивостями.
До цих мозкових центрів іде нервове роздратування (сигнали) з тої чи иншої частини тіла, на яке вони відповідно реагують, посилаючи туди певні розпорядження.
Властивість усякого живого організму, навіть найпростішого, реагувати так або инакше на всяке роздратування, що йде як з середини, так і зовні, зветься рефлексом.
Рефлекси відбуваються спеціальним нервовим механізмом, — рефлекторною дугою.
Остання складається: 1) з досередного нерву, тоб-то нерву, що приймає роздратування від периферії й проводить його до мозкової клітини,
