кидається вже на підставі природніх законів діяльности умовних рефлексів розгальмування.
Отже гіпноза — це умовний сонний рефлекс, що його виховують на безумовнім рефлексі — сні, з усіма характерними для останнього властивостями.
Зараз ми зупинимось на самих навіяннях, що настають по-за гіпнозою.
Візьмемо кілька прикладів найяскравіших і приступних, що можна проконтролювати.
Треба тільки зазначити, що навіяння наяву (без гіпнози) удаються у значно меншої кількости людей, ніж навіяння в гіпнозі.
Так, наприклад, беремо бадьору людину, що до цього часу ніколи не підпадала гіпнозі, і кажемо їй: „Станьте рівно. Пильно дивіться на мене. Коли я нарахую до десяти, то ви не зможете повернутись і зійти з місця“.
Справді, нараховуєте до десяти, і ваш об'єкт як укопаний приростає до підлоги.
Правда, такі досліди не на кожній особі вдаються. Такі самі досліди можна робити з закриванням повік, очей, спричиненням тимчасового паралічу кінцівок то-що. Те саме стосується до впливу несамохітніх процесів в організмі навіянням наяву. Пригадайте лікарів, яким вдається навіянням заспокоїти функціональні або нервові болі або стан роздратування. Згадайте замови знахорів, що досягають тої самої мети й пояснюються самим навіянням.
Треба відзначити, що обсяг навіяння такий самий, як і в гіпнозі, з тою тільки ріжницею, що успіх їх не такий надійний.
