досить неприємна, а далі це спричинює втому, потім спокій, млявість, сонливість — і через рефлекторне гальмування кори головного мозку за 10–12 хвилин настає гіпнотичний сон.
Цей спосіб спричиняти сон — чисто фізичний, без словесного навіювання, чому його самого вживають гіпнотизери рідко. Є багато суб'єктів, що одразу не піддаються гіпнозі, але повторними сеансами в них проте виховують сонний умовний рефлекс, привчають їх, так би мовити, засинати, і вони нарешті цілком піддаються гіпнозі.
Другий спосіб, що їм найчастіше користуються, це фіксація погляду в супроводі словесного навіювання.
Тут так само фіксують раніш погляд об'єктів на якійсь речі й через кілька хвилин одним голосом навіюють об'єктові звичайне асоціятивие явище сну.
Усі навіювання провадяться на зразок того, як мати заколисує дитину, і повторюються по кільки разів, доки об'єкт не призвичаїться засипати.
Об'єктові навіють, наприклад, що в нього важчають повіки (вони й справді втомлюються від довгого пильного погляду на річ), далі важчають руки, ноги, все тіло, настає отупіння думок, волі.
Потім трохи владним голосом зазначають, що повіки очей змикаються й що настає сон.
Уже через 10–15 хвилин справді сон настає (Але буває часто, що сеанс продовжується до 30 хв. і більше).
Щоб гіпнотичний сон був глибший, вживають часто такої методи: підчас сеансу будять об'єкта, а потім знову гіпнотизують. Часом повторюють це кільки разів, аж поки не наступає глибокий сон.
