Сторінка:Студія критични надъ исторією руско-польскою. Часть I. 1340—1387 (1893).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ВСТУПНЕ СЛОВО.

Критика а панегірикъ то цѣлкомъ противни̂ собѣ рѣчи, такъ що до змѣсту и формы якъ и що до цѣли. Панегіристъ выглядує лишь добри̂ стороны навѣтъ тамъ где ихъ нема, критикъ выглядує знова лишь слаби̂ мѣсьця лишаючи добри̂ стороны на боцѣ яко таки̂, о котрыхъ вже и говорити не треба. Въ науцѣ, якъ вѣдомо, може лишь обєктивна критика мати якусь варто̂сть, бо лишь она може причинити ся до єи розвою, а мимо того положенє критика не такъ легке. По̂дносячи лишь чужи̂ блуды, ставяючи побо̂чь себе лишь тѣни наводить во̂нъ у загалу читаючои публики по̂дозрѣнє на себе, якобы любовавъ ся лишь чужимъ зломъ а що бо̂льше якобы самъ взносивъ ся по надъ другихъ и уважавъ себе за наймудрѣйшого. Лишь фахови̂ люде могутъ оцѣнити, що такъ не єсть. И найлучши̂ дѣла мають блуды и найбо̂льши̂ геніи ошибають ся. Чижь вже не годить ся справити ошибки ихъ? Житє народо̂въ єсть незглублене, есть безконечне а длятого и геніяльного историка перо не въ станѣ ухватити цѣло̂сть — кождый щастливый, ели удасть ся му во̂дслонити хочь одну сторону исторіи народа. И прійде другій и зверне нашу увагу на що иншого и такъ вырабляє ся критика, вырабляють ся инши̂ погляды, наука поступає т. є. поступає сама людзко̂сть въ своѣмъ интелектуально̂мъ розвою. Лишь люде, котрымъ не ходить о науку и котри̂ не умѣютъ єѣ цѣнити, во̂дносять ся ворожо до критики.

Сими словами хотѣвъ бы и авторъ сеи розправы самъ усправедливити ся. Критикуючи другихъ не думає тымъ взнести ся по надъ нихъ, бо знає що велики̂ таланты пра-