всі повтікали в гори, рятуючися від «кадетів», ворожість тих, що залишилися, відомості, що далі на шляху в ст. Саратовській міцні большевицькі частини, нагнали сум і вагання, що далі робити. На нараді проводирів чути було пропозиції (члена Ради Д. О. Філімонова) миритися в большевиками (певно, й голова Уряду Л. Л. Бич був не від того, бо ще з Катеринодару він посилав у Москву до большевиків хорунжого К. з листом, в якому запитував про можливість миру). Але черкеси, які прибули з аулів, що під Катеринодаром, розповіли, що на схід від міста чути гарматну стрілянину. Покровський рішив, що це йде Корнілов, і повернув назад. Це настрою не підняло, бо людей почала охоплювати зневіра, деморалізація; почалися балачки про необхідність і неминучість розпорошення. Почали відділятися окремі люде, а потім подався геть і цілий відділ кращої кінноти на чолі з полк. Кузнецовим.
З Шенджію Покровський кидається до Пашківської переправи черев Кубань; 7 березня захоплює її і протягом двох днів утримує[1]. З'ясувати, де Корнілов, і вступити з ним в звязок не довелося, і під натиском большевиків знову треба було повертати назад. Але шлях міняють: 9 березня на нараді у Отамана вирішили йти в Баталпашинський повіт через Лабинський і тієї ж ночи вирушили до аула Гатлукай. Тут стрінули большевиків, яких протягом цілого дня не могли збити з переправ через річку Псекуп. Тоді на новій нараді ухвалили йти на Чорноморське побережжя. На цьому шляху на другий же день стрінули біля ст. Калузької великі сили большевиків. Важкий бій, яким керував пол. Туненберг (Покровський пролежав його в курені, загорнувшися в бурку), коли здавалося, що кубанцям прийшов кінець, був виграний атакою полк. Улагая і появленням несподіванно для большевиків густих лав піхоти — це в критичну хвилю пішли в атаку Уряд, Рада, обозяне, ранені. Під час цієї атаки з Шенджія прибігло де-кілька черкесів з звісткою, що наближається Корнілов. Це підбадьорило кубанців, що вже гнали ворога. Ввечері дійсно прибула від Добр. Армії чата полк. ген. штабу Барцевіча, а другого дня до ст. Калузької, де розташувалися кубанці, прибув значний відділ Добр. Арм. що зупинилася в Шенджії.
Не станься цього, кубанці, мабуть, загинули б. Та ж участь спіткала б і Добровольчу Армію, як би вона продовжувала блукати по Кубані. Урятувати її могла лише негайна мандрівка до Грузії, але там її чекало обезброєння, і на цьому мабуть би, роля її і скінчилася б.
Доля судила инше…
- ↑ Саме під час цього маневру полк. Кузнецов, якому було доручено демонструвати з боку Тохтамукая, загубивши звязок з головними силами, з більшою частиною свого відділу подався через гори на Чорноморське побережжя, щоб пробратися в Грузію. Але, стрінувши між Туапсе й Сочі переважаючі сили большевиків, відділ мусів розпорошитися. Самого Кузнецова большевики захопили й розстріляли в Туапсе, а більшість офіцерів — серед них полк. М. Бабіїв, й козаків опинилася в Майкопській тюрьмі, де зазнала не мало всякого лиха.
