Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Іваненко, як і ціла козацька громада, не знав, що треба робити козакам на початку революції, та ще коли й царя скинуто. Козаки спокійно присягли Тимчасовому Уряду і в масі думали, що вони зробили все, що треба їм зробити. Революції вони не робили, царя вони не скидали, Тимчасовой Російський Уряд визнали і гадали, що козацька хата буде скраю, і революція дасть їм спокій.

Козацтво, призвичаєне робити все по наказу згори, спромоглося за останні десять-п'ятнацять років перед революцією на сили самостійно дбати лише про поліпшення свого метеріяльного добробуту, а коли сталася революція, воно не знало, на яку йому ступити, і було не від того, щоб тримати «нейтралітет». (До того ж проводирі, що стояли останні 10–15 років на чолі станичного громадського життя, скромно не вважали себе підготованими до ролі політичних провідників. Революція усунула їх в значній більшості на бік).

Городовики почували, що треба і козакам і городовикам разом зробити щось велике, значне, разом втілити в життя гасла революції. Скасування «посаженного», надання права «глинки вкопати», «дровець урубати» чи «попасти» городовиків уже не задовольняло. Городовики хотіли здобути землю і волю і зрівнятися в правах з козаками. Але як зреалізувати свої бажання, як зрівнятися і побрататися з козаками, вони не знали і, вибіраючи представників в свої виконавчі комітети, були певні, що комітети зроблять все, щоб загатити прірву, яка поділяла дві частини населення. Городовики вірили в революцію.

Станичні комітети вибіралися на мітингах (на вічах) козацького і городовицького населення станиць. Як і скрізь, так і в станицях, в перші дні революції догори висунулися більш рухливі, активні чи балакучі люде. Часто-густо найбільш рухливими не були представники постійного населення станиці, а люде, які опинилися на Кубані під час війни і в звязку з нею, — люде чужі краєві.

Комітети (в склад їх входили козаки й городовики) владу по станицях взяли в свої руки. Станичні громади дали помешкання, потрібні кошти (по де-яких станицях на Закубанні комітети брали податки з плантаторів, котрі вивозили на продаж тютюн), а станична адміністрація стала виконувати поліційні обов'язки по їх розпорядженням. Комітети засідали в «присутствіяхъ» станичних правлінь.

Як і скрізь, станичні комітети взяли на себе охорону революції. В станицях не було шпиків, провокаторів, жандармів, поліцаїв, але все ж по де-яких станицях комітетам знайшлася праця по боротьбі з контр-революцією. По-перше, в станиці були люде, які висловлювали сумніви, щодо успіху революції, і так чи инак треба було примусити їх ховати свої думки про себе. Де-які козаки, що недавно вели перед у станиці, осмілилися протестувати проти того, що верховодили люде, яких не знають ні козаки ні городовики, які тільки вчора відкілясь прибилися до станиці. Треба було дати їм пояснення: «всі — рівні», казали «контр-революціонерам» прибувші «революціонери» і погро-