Козак не хлібороб має землю, здає її в аренду городовикові і гадає що все «перемелеться», земля в нього буде, і буде він її здавати в аренду тому ж городовикові. Козацьку інтелігенцію задовольняє дореволюційний стан земельного питання, і коли представники її говорять про «свободу», «рівність», «братерство», то виходить, що свобода рівність і братерство потрібні комусь там, далеко, в Росії, а не тут, не на Кубані.
Городовики на протязі першого місяця з дня революції прийшли до думки, що їх становище можуть полегшити лише Всеросійські Установчі Збори, а козаки й не губили певности в тім, що вони «Войськом» проживуть і без свободи і без рівности в городовиками та братерства з ними, і чим частіше комітети влаштовували віча, тим тісніше гуртувалися городовики, тим більше зростала і міцніла їх надія на російську революційну демократію, а козаки все дужче й глибше ховалися в свою станову шкаралупу і все рідше ходили послухати «ораторів». Чим частіше оратори говорили: «свобода», «рівність», «братерство», тим дорожчими ставали городовикам ці гасла революції, і тим огиднішими ставали козакам ці слова.
Станичні комітети вживали зусиль, щоб зберегти революцію, але з часом помітили, що в станицях немає ніяких «здобутків революції», що взагалі на Кубанщині тече дореволюційне життя. Комітети тоді обмежують свою діяльність ознайомленням населення з тим, що робиться в революційній Росії, але козакам «оратори» вже обридли, члени комітетів козаки починають один-по-одному кидати комітети, станичні громади перестають давати комітетам кошти і коней, а комітетчикам городовикам якось зразу стає здаватися незручним засідати в «присутствіи», де вже починає урядувати пан отаман.
На другому місяці революції козаки перестають цікавитися ораторами, вічами, комітетом, революцією і голосно кажуть: «який не поганий був царь, а… був тоді й ситець, був тоді й цукор, та й городовики тоді не зазіхали на козацьку землю». Комітети перестають обслуговувати все населення, обертаються в городовицькі організації і звязують місцеве городовицьке населення з організаціями, які дбають про його долю. А про те станичні комітети ще встигають скликати загальні збори населення станиць, на яких були вибрані представники (від городовиків і козаків) на перший Кубанський Обласний З'їзд.
Виконавчі комітети не лишили по собі ніякого помітного сліду в станицях; лише там, де чи дореволюційні проводирі козацькі не стали з боку, чи де знайшлися проводирі нові, вільні від ура-козацьких забобонів і впливів російської інтелігенції, комітети по собі лишили і слід і добру пам'ять. Козацьке населення цих станиць, дякуючи праці комітетів, засвоїло думку, що і козацтво і край можуть врятуватися лише тоді, коли «паляниця буде перерізана, надвоє», коли городовики будуть приняті в козаки.
У цих небагатьох щасливих станицях провід вели національно
