роля совєтської влади в цій еволюції була спочатку скорше пасивною в тому розумінні, що вона під напором московської національної стихії не могла не відкрити шлюзів, які штучно здержували її в початковий період большевицької революції. А відкривши ці шлюзи — большевизм самий вріс у цю стихії, знайшовши в цьому властиво одиноке для себе оправдання в опінії московських мас. Є неоспоримим фактом, що коли сталінізм сьогодні ще тримається на поверхні, то насамперед завдяки своїй ролі «собірателя русских земель» і реалізатора старих ідей московського імперіялізму. А водночас ця його роля ще більше посилює до нього ненависть серед поневолених народів СССР.
Національна еволюція большевизму нерозривно звязана з сучасним духово-культурним процесом Московщини. В своїй революційній і доктринерській гарячці большевизм зпочатку одним махом розторощив стару московську культуру. Луначарським і Бухаріним було поручено будувати нову — узгіднену зо схемами марксизму… Кільканадцять років школа марксизму намагалася вихолощувати душі народів СССР — спрощуючи і нівелюючи їх пресом своєї «діялєктики». З цього нічого не вийшло. Історія знає світогляди, що органічно несумісні з життям, з його духом і красою. Большевизм саме й є одними з цих світоглядів, для яких органічний початок життя є засадничо ворожим; він не зносить його як нічна мара співу півня на світанку… В безплідних борсаннях, майже щороку міняючи свої «установки» — «пролетарсь-
