302
Друга книга Самуїлова 9. 10.
стей, син пана твого, щодня їсти ме у мого стола. У Сиби ж було пятнайцять синів і двайцятеро рабів.
11. 1 відказав Сиба цареві: Як повелїв мій пан, царь, рабові свойму, так раб твій й чинити ме. І трапезував Мємфівостєй за Давидовим столом, як би й син царський.
12. А був у Мємфістоєя син малодітний, на ймя Миха. Усї ж, хто жив у Сибиному дому, були раби Мємфівостея.
13. І жив Мємфівостєй в Ерусалимі,бо він раз-ураз трапезував за царським столом. А був він кульгавий на обі ноги.
І сталось потім, що вмер царь Аммонїйський, а намість його став царем син його Аннон.
2. 1 подумав собі Давид: Покажу себеприхильним до Аннона Наасенка, як показав себе прихильним до мене батько його. От і послав Давид людей ізміж своїх прибічників, розважати його по панотцеві його. Як же прийшли Давидові дворяне ув Аммонїйську землю,
3. Промовили князі Аммонїйські досвого пана Аннона: Чи вже ж ти думаєш, що Давид, посилаючи до тебе розважателї, мислить показати шану твойму панотцеві ? Певно Давид прислав до тебе своїх слуг на те, щоб розглядіти город, а розвідавши, опісля його зруйнувати.
4. І повелїв Аннон ввяти Давидовихурядників, повиголювати їм по пів бороди, пообрізувати їм одежу аж по крижі, та й відослати.
5. Як сказано про се Давидові, топослав він зустріч їх — бо мужі дознали тяжкої наруги, — і звелїв їм сказати: Загайтесь у Ерихонї, докіль бороди ваші відростуть, а тоді вертайтесь.
6. Схаменувшись Аммонїї, що зробились ненавидними в Давида, послали найняти Сирийцїв Бет-Рехобських і Сирийцїв Собських, двайцять тисяч пішого війська; у царя ж Мааха тисячу чоловіка, а з Істоба дванайцять тисяч чоловіка.
7. Дочувшись про се Давид, пославЙоаба 8 усїм військом 8 найхоробрійших.
8. Аммонїї ж вирушили та й уставились перед міськими воротами до бою, тим часом як Сирийцї Сабські й Рехобські, та Істобські й Маахські розставились у чистому полі.
9. Вбачаючи ж Йоаб, що йому грозить битва й зпереду й вваду, вробив собі вибірку з усїх вибранцїв Ізрайлевих, і поставив їх навпроти Сирийцїв;
10. Останок же військового людупередав під привід братові свойму Абессї, щоб уставив їх проти Аммонїїв.
11. І ровпорядив Йоаб: Коли Сирийцї переважувати муть мене, то ти поможеш менї, коли ж переважувати муть Аммонїї тебе, то прийду я допомогти тобі.
12. Бувай мужний, й стіймо твердоза наш нарід і за міста Бога нашого, а Господь учинить, що йому до вподоби.
13. От і двинув Йоаб із військом,що при йому було, щоб ударити на Сирийцїв, і втекли вони перед ним.
14. Як постерегли ж Аммонїї, щоСирийцї втікають, побігли й вони перед Абессою й вернулись у город. Йоаб же покинув Аммонїїв та й вернувсь у Ерусалим.
15. Як же побачили Сирийцї, що їхІзрайлитяне подужали, так скупились до купи.
16. І послав Адраазер по Сирийцївпо тім боцї ріки, й прийшли вони до Еламу, а Собах, гетьман Адрааверів, проводив їм.
17. Як дано про се знати Давидові,скликав він усього Івраїля, перейшов Йордань, і прийшов до Еламу. І постали Сирийцї навпроти Давида, та й дали йому битву.
18. Та повтікали Сирийцї перед Іврайлитянами, Давид же ровбив в прах сімсот колесниць їх і сорок тисяч чоловіка; ба й гетьмана їх поранив, і він там помер.
19. Як побачили ж усї царі, що помагали Адраазерові, що їх Ізраїль побив, зробили вони мир із Ізрайлитянами та й піддались їм, а Сирийцї боялись уже допомагати Аммонїям.
