304
Друга книга Самуїлова 11. 12.
26. Довідавшись Урієва жінка, щочоловік її Урія полїг, оплакувала свого супруга.
27. Як же минув час плачу, пославДавид і приведено її в палату його, й стала вона йому жоною, й вродила йому сина. І було те, що вчинив Давид, не до вподоби Господеві.
І послав Господь (пророка) Натана до Давида, й сей прийшов до його та й сказав йому: Було собі два чоловіки в одному городі, багатцй й вбогий;
2. У багатого були вівцї й корови увеликому множестві;
3. В убогого ж не було нїчого, тільки одна ягничка, що він собі купив і згодував, та що росла в його разом з його дітьми; з його хлїба їла вона, з його кубка пила, на його лонї спала й була йому, наче дочка.
4. Аж ось якось прийшов хтось одвідати багатого чоловіка, та й сей пожалував взяти з овечок або коров своїх, щоб наготовити гостеві, що прибув до його, а взяв ягничку в убогого чоловіка та й зготовив її тому, що одвідав його.
5. 1 закипів Давид гнївом на того чоловіка та й каже Натанові: Так певно, як жив Господь, чоловік, що вкоїв таке, заслужив смерть;
6. А за ягничку мусить вернути вчетверо, за те що вчинив такий учинок і не змилосердивсь!
7. І відказав Натан Давидові: Чоловік той — се ти сам! Тако глаголе Господь: Я, Бог Ізрайлїв, помазав тебе царем над Ізраїлем і рятував тебе з рук у Саула,
8. І передав тобі дом пана твого, йжени пана твого на твоє лоно, й передав тобі дом Ізрайлїв і Юдин, а коли б сього було з тебе мало, я дав би тобі ще й більш тим або сим робом.
9. На що ж ти так змаловажив слово Господнє й вчинив те, що менї не до вподоби? Гетїя Урію вбив єси мечем, а жену його взяв єси за жінку собі, самого ж його вбив єси мечем Аммонїйським.
10. Оце ж не відойде на віки меч віддому твого ва те, що зневажив єси мене й одняв жену в Гетїя Урії, щоб вона була тобі жінкою.
11. Тако глаголе Господь: Нашлюлиху годину на тебе з твого таки дому й відніму в тебе жен твоїх перед віччу в тебе та й передам їх иншому, щоб він перед лицем оцього сонця пригортавсь до жінок твоїх;
12. Бо хоч ти се вчинив потай, то ямою грізьбу справджу перед усїм Ізраїлем і перед очима самого сонця!
13. 1 промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.
14. А що ти тим учинком подав ворогам Господнім привід, його хулити, так син твій, що тобі народивсь, мусить умерти.
15. 1 пійшов собі Натан додому. Господь же вдарив дитину, що її вродила Давидові жінка Уріїна, так що воно занедужало.
16. 1 моливсь Давид Богу задля хлопятка, й постив, і на самоті лежав цілу ніч долї.
17. І ввійшли старші з дворян дойого, благати його, щоб устав із землі, та він затявсь і не їв нїчого з ними.
18. І вмерла семого дня дитина. Тадворяне страхались ясувати йому, що дитина вмерла, бо думали: як воно ще було живе, він не слухав нашого розважаня; як же тепер сказати йому: дитинка вмерла! він може щось заподіяти собі?
19. Давид же постеріг, що дворянейого перешептуються одно з одним, та й догадавсь, що дитина вмерла. 1 поспитав Давид у своїх дворян: Чи дитина вмерла? І відказали: Так, умерла.
20. Тодї встав Давид із долївки, помився й намазався й перемінив одїж свою, й пійшов до Божого дому та й помолився; потім прийшов до дому й приказав дати собі їсти, й попоїв.
21. І питали в його дворяне: Що сев тебе за спосіб; що се значить: як дитя було ще живе, ти постив та плакав, а тепер, як дитина вмерла, ти встав і їв?
22. 1 відказав: Покіль іще дитина бу
