Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/316

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

304

Друга книга Самуїлова 11. 12.


ДРУГА КНИГА САМУІЛОВА 11.12.


 26. Довідавшись Урієва жінка, щочоловік її Урія полїг, оплакувала свого супруга.

 27. Як же минув час плачу, пославДавид і приведено її в палату його, й стала вона йому жоною, й вродила йому сина. І було те, що вчинив Давид, не до вподоби Господеві.

Голова 12.

І послав Господь (пророка) Натана до Давида, й сей прийшов до його та й сказав йому: Було собі два чоловіки в одному городі, багатцй й вбогий;

 2. У багатого були вівцї й корови увеликому множестві;

 3. В убогого ж не було нїчого, тільки одна ягничка, що він собі купив і згодував, та що росла в його разом з його дітьми; з його хлїба їла вона, з його кубка пила, на його лонї спала й була йому, наче дочка.

 4. Аж ось якось прийшов хтось одвідати багатого чоловіка, та й сей пожалував взяти з овечок або коров своїх, щоб наготовити гостеві, що прибув до його, а взяв ягничку в убогого чоловіка та й зготовив її тому, що одвідав його.

 5. 1 закипів Давид гнївом на того чоловіка та й каже Натанові: Так певно, як жив Господь, чоловік, що вкоїв таке, заслужив смерть;

 6. А за ягничку мусить вернути вчетверо, за те що вчинив такий учинок і не змилосердивсь!

 7. І відказав Натан Давидові: Чоловік той — се ти сам! Тако глаголе Господь: Я, Бог Ізрайлїв, помазав тебе царем над Ізраїлем і рятував тебе з рук у Саула,

 8. І передав тобі дом пана твого, йжени пана твого на твоє лоно, й передав тобі дом Ізрайлїв і Юдин, а коли б сього було з тебе мало, я дав би тобі ще й більш тим або сим робом.

 9. На що ж ти так змаловажив слово Господнє й вчинив те, що менї не до вподоби? Гетїя Урію вбив єси мечем, а жену його взяв єси за жінку собі, самого ж його вбив єси мечем Аммонїйським.

 10. Оце ж не відойде на віки меч віддому твого ва те, що зневажив єси мене й одняв жену в Гетїя Урії, щоб вона була тобі жінкою.

 11. Тако глаголе Господь: Нашлюлиху годину на тебе з твого таки дому й відніму в тебе жен твоїх перед віччу в тебе та й передам їх иншому, щоб він перед лицем оцього сонця пригортавсь до жінок твоїх;

 12. Бо хоч ти се вчинив потай, то ямою грізьбу справджу перед усїм Ізраїлем і перед очима самого сонця!

 13. 1 промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.

 14. А що ти тим учинком подав ворогам Господнім привід, його хулити, так син твій, що тобі народивсь, мусить умерти.

 15. 1 пійшов собі Натан додому. Господь же вдарив дитину, що її вродила Давидові жінка Уріїна, так що воно занедужало.

 16. 1 моливсь Давид Богу задля хлопятка, й постив, і на самоті лежав цілу ніч долї.

 17. І ввійшли старші з дворян дойого, благати його, щоб устав із землі, та він затявсь і не їв нїчого з ними.

 18. І вмерла семого дня дитина. Тадворяне страхались ясувати йому, що дитина вмерла, бо думали: як воно ще було живе, він не слухав нашого розважаня; як же тепер сказати йому: дитинка вмерла! він може щось заподіяти собі?

 19. Давид же постеріг, що дворянейого перешептуються одно з одним, та й догадавсь, що дитина вмерла. 1 поспитав Давид у своїх дворян: Чи дитина вмерла? І відказали: Так, умерла.

 20. Тодї встав Давид із долївки, помився й намазався й перемінив одїж свою, й пійшов до Божого дому та й помолився; потім прийшов до дому й приказав дати собі їсти, й попоїв.

 21. І питали в його дворяне: Що сев тебе за спосіб; що се значить: як дитя було ще живе, ти постив та плакав, а тепер, як дитина вмерла, ти встав і їв?

 22. 1 відказав: Покіль іще дитина бу