514
Псальма 21. 22. 23.
твого явлення; Господь обгорне їх гнївом своїм, і огонь пожере їх.
10. Ти знищиш плід їх на землї, і рід їх зміж дїтей людських.
11. Вони бо задумали лихо проти тебе, лукаву раду врадили, — та не здолїли нїчого.
12. Бо ти поженеш їх, і звернеш тятиву твою проти них.
13. Піднесись, Господи, силою твоєю! Будем сьпівати і прославляти потугу твою.
Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене — став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.
2. Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.
3. Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.
4. На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх.
5. До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх.
6. Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.
7. Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами.
8. Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.
9. Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.
10. Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.
11. Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.
12. Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене.
13. Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.
14. І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.
15. Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні.
16. Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої;
17. Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться;
18. Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.
19. Але ти, Господи, зостанься недалеко! моя сило, прийди менї в поміч!
20. Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;
21. Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.
22. Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.
23. Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!
24. Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає.
25. Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.
26. Покірні їстимуть і наситяться: хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.
27. Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.
28. Бо Господнє є царство, і він царює над народами.
29. Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.
30. Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід.
31. Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.
Господь пастирь мій, не мати му недостатку.
2. Дав менї оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків.
