3. З гетьманських часів. М. Старицький: Богдан Хмельницький, драма на пять дїй; Перед бурею, історичний роман (по російськи) з часів Хмельницького, Київ, 1899, ц. 2 карб.; Ів. Нечуй-Левицький: Гетьман Іван Виговський, історична повість, Львів, 1900, ц. К 2•40; В диму та полумї, драма; П. Кулїш: Чорна Рада, найкраща українська історична повість-хронїка з 1663 р., Одеса, 1900, ц. 50 коп., з іллюстраціями 2 карб., Г. Н. Коломия, ц. К 1•80; Д. Мордовець: Дві долї, Львів, 1898, ц. К 2; М. Костомарів: Чернигівка (розмови по українськи, а що від себе автор каже — по російськи) у перекладї М. Грінченкової, Київ, 1908, ц. 40 коп.; Старицька-Черняхівська: Гетьман Дорошенко, пєса на пять дїй, Київ, 1912, ц. 50 коп.; В. Пачовський, Сонце руїни, траґедія, Жовква-Київ, ц. К 3•50; Б. Грінченко: Серед бурі, драма на пять дїй, Львів, 1899, ц. 70 сот.; І. Тобілевич: Гандзя (Драми, т. V); С. Руданський, поеми: Мазепа, Скоропада, Полуботок, Велямін, Апостол, Мінїх (Р. П., IX, 2, стор. 62—128).
4. Гайдамаччина. Т. Шевченко: Гайдамаки; І. Тобілевич: Сава Чалий, драма на пять дїй (Драми й комедії, т. VII).
5. Запорожжє. Стороженко: Оповіданнє столїтнього дїда Коржа, Кіндрат Бубненко-Швидкий (Р. П., т. 8).
З нового письменства, почавши від Котляревського повинен кождий прочитати отсї твори:
І. Котляревського, Полтавця, родоначальника нової української лїтератури (1769—1838): „Енеїда“ й „Наталка Полтавка“. Найкраще виданнє „Віку“ п. з. „Твори І. Котляревського“, під ред. С. Єфремова, з малюнками, Київ: обовязково треба прочитати вступ, стор. I—XXX. Є ще й виданнє львівської „Просвіти“ (Р. П., т. I, Львів, 1908); тамже крім творів Котляревського містять ся ще й твори П. Гулака-Артемовського й Е. Гребінки. Читаючи „Енеїду“, треба мати на увазї, що се травестія — перебірка поважного твору латинського письменника на смішний лад, тому вона й „перелицьована“, але ж за „смішним“ можна дочитати ся дуже багато поважних річей і заміток про наше життє в XVIII в. Звертаємо увагу передусїм на III частину „Енеїди“, на „Пекло“.
З Гулака-Артемовського (1790—1866), що звернув увагу на відносини між панами й кріпаками, кожний повинен знати сатири: „Пан та Собака“ враз з Суплїкою до