Сторінка:Сінкевич Г. Огнем і мечем т. 1.djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Читай васць!

Пан Cкшетуский почав читати:

 — "Под твою милость прибігаєм, Богородице Дїво...

 — А деж ту є що про Волохів? що васць говориш? — се молитва!

 — Читай васць дальше.

 — "Щобисьмо ся стали гідними Христових обітниць. Амінь.“

 — Но, а тепер питанє...

Скшетуский читав:

 — "Питанє: Чому волоська кінниця називав ся легкою? — відповідь: Бо легко втїкає. Амінь.“ — Гм! правда! Алеж бо се дивна мішанина в сій книжцї.

 — Бо се жовнїрська книжка, в котрій крім молитов находять ся ріжні війскові інструкциї, з котрих можна научити ся про ріжні народи, котрі з них лїпші а котрі підлїйші; що до Волохів, то показує ся, що вони труси, а при тім великі зрадники.

Що зрадники, то річ певна, бо се видно і по пригодах князя Михаіла. По правдї, то і я чув, що се жовнїр вже з природи нїкчемний. Правда, що князь має одну знамениту волоську хоругву, в котрій є пан Биховець поручником, але беручи стисло, то в сїй хоругві, не знаю, чи є двайцять Волохів.

 — Як же вашмосць міркуєш, пане наміснику, чи богато людий мав князь під оружєм?

 — Буде з вісїм тисяч, не числячи Козаків, що стоять по паланках. Але говорив менї Зацьвілїховський, що тепер князь вербує нових людий.

 — То може дасть Бог, що підемо на яку нову виправу?

 — Говорять, що готовить ся велика війна з Турком, і що сам король мав вирушити з цілою силою Річи посполитої. Знаю також, що дарунки для Татарів зістали затримані, а прецїнь они сидять тихо і не сьміють розпустити своїх загонів. Про се чув я і на Кримі, де мене так ласкаво принято певно тому, що є поголоска, що як король рушить ся з гетьманами, то князь мав ударити на Крим і до чиста Татарів знищити. Бо і певна річ, що сеї роботи другому не дадуть.

Пан Льонґін підніс в гору руки і очи.

 — Дай се Господи милосерний, дай таку сьвяту війну, на