Остання картина є одна з найкращих його речей взагалі. Цей затишний куток узлісся з темною зеленню лапчатої ялинки, стрункою березкою, що так мелодійно чітко виділяється на фоні неба, з густою запашною травою — майстерний зразок пейзажного малярства, вартий ліпших краєвидів Альтдорфера. Колорит картини, побудований на гамі зеленого і червоного тонів, – міцний, насичений, ясний, але без того лакового блиску, що є властивістю пізніших виробів фірми Кранаха.
Року 1504-го Лука Кранах оселяється у Вітенберзі, резиденції Саксонського курфірста Фридриха, що завдяки своїй природній флегмі набув прізвище «Мудрого». З цього часу і до самого кінця життя уся дільність Кранаха звязана так з Вітенбергом, як і з двором і родиною курфірста.
Вітенберг, що його ім'я згодом відомим стало всьому світові завдяки реформаційним виступам Лютера, за той час був глухим провінціяльним містечком. За податковими списками 1514 р. тут рахувалося лише 356 тяглих дворів, будови міста були непоказні деревляні і тільки, «як щит відносився над містом» герцогський замок збудований року 1490 з придворною церков'ю на ім'я Всіх Святителів та августинський манастир, де потім жив Лютер. Місцеві патріоти пишалися добрим кліматом Вітенбергу і дешевиною життя. «Вітенберг, пише приятель Кранаха гуманіст Шойрл,—мае здорове повітря, з божої ласки позбавлений він всякої зарази, а за 8 золотих гульденів можна прожити тут цілий рік».
Заснування Університету р. 1502-го піднесло культурне значіння Вітенберга: поступово він робиться одним з центрів німецького гуманізма. Але за перших років XVI ст. життя Вітенбергу йшло тихою колією дрібно-міщанського побуту і тільки розваги двора, полювання, турніри, бої та перегони інколи порушали млявий темп цього провінційного болотного існування, вносили в нього елемент блискучого шуму і урочистої помпи.
46 років майже безвиїздно прожив Кранах у Вітенберзі, гаразд почуваючи себе в цій містечковій атмосфері. Придворному
