Сповідав законник
Ляшка молодого.
Ляшок признаєть ся,
Що звів раз дївчину.
Законник питає:
„А кєдиж то, сину?“
Той йому і каже:
„Раз, каже, в ґаїку
Пши шумє струмика,
Пши пєню словіка…
Пши свєтлє ксєнжица…
А той бідний слухав,
Далї ухватив ся
Руками за вуха:
— Нє мув, каже, нє мув,
Нє мув, я цєн проше,
Бо ти ужил, сєрце,
Дябельскіх роскоши.
— „То мнє, муй ксєнжуню,
Доктор персвадовал,
Жебим так сєн собє
Од очу куровал!“
А законник бідний
Тяжко облизав ся…
Далї: „Нє вєж, сєрце,
Нє вєж!“ обізвав ся.
„Ґдиби помоц била
З такєй авантури,
То я бим юж відзял
Давно пшез те мури!..“
