Сторінка:С. Черкасенко. В старім гнізді. 1907.pdf/29

25

——————

Іполіт Миколаєвич. Серж? Ну, він ще хлоп'я… Але пильно придивляється до Марусі, каналія. У його є батьків хист.

Всеволод. Яке коріння, таке й насіння.

(Гаврило підходить. За ним Маруся йде в кімнати).

Іполіт Миколаєвич. Робочі вечеряли?

Гаврило. Вечеряли, пане.

Іполіт Миколаєвич. Так… Ти ось що… Ти ось що… (Розмовляє з Гаврилом).

(3 кімнати виходить Ліна, а із саду Серж з Гектором; нарешті показується Ольга з книжкою в руках).

Всеволод (до Ліни). Ти знов сюди? Кортить бабі шкоринка.

Ліна. Чого ти прискіпався?.. Це мені подобається: приїхала дихати вільним повітрям, і сиди в кімнаті. Можеш, коли є бажання, а я з Ольгою погойдаюсь на орелі. Олю! хочеш?.. (Сідають на орелі).

Серж. І я. (Сідає меж ними). Тубо, Гектор! (Співає гойдаючись). А-а-а люлі, чужім дітям дулі… (Задирає ноги; дошка нахиляється назад).

Ольга. Йди, геть… (пхає його в спину).

Серж (встає). Не хочеш? — Ну, чорт з тобою! Гектор, Гектор, ісі!

Іполіт Миколаєвич. Серж, ти-ж їдеш завтра у-досвіта на жито?..

(Із їдальні виходить Микола Лукич і стає на дверях).

Серж. Коли дозволиш взяти рушницю, то поїду.

Іполіт Миколаєвич. Добре.

(Микола Лукич, побачивши Гаврила, хмуриться, підкрадається ззаду до його й піднімає костур, щоб вдарить його по голові).