те, що у його взято. В оборону своїх привілеїв повстануть всі ті, що на здирстві засновують своє сите життя. Тому, виходячи на боротьбу, треба озброїтись одвагою й переконанням, що ідеш битись за правду.
Ольга. Що воно?.. Фу, перелякалась.
Леонид. Тож панич на сичів охотиться.
Серж. (виходить із-за дому). Не влучив проклятого: полетів у сад… (Зникає за осокорами).
Іполіт Миколаєвич. Наче стріляв хтось?
Ольга. То Серж сича стріляв.
Творогин. Бач, де вони?.. Що ви тут робите?
Леонид. Розмовляли про де-що.
Творогин. Бьюсь у заклад, що студіозус завів з хрещеницею суперечку, побий мене Богъ!.. У нас у полку був поручик Піскорський. Все було… як би вам сказать… з студентами компанію водить: чи в саду гульнуть де, чи… хм… у другім місті — завжди з ними. Що-ж ви думаєте?… Зробився справжнім соціялистом, побий мене Бог! До чого було доходить чоловік. Каже нібито Бога немає. Не вірите? — Побий мене Бог, не брешу!
Іполіт Миколаєвич. Ну, панове, зоставайтесь вечеряти.
Творогин. Ні, ні, дякую. Мені… як би вам сказать.. хутко треба бути вдома. Прощавайте! (Прощається з усима. До Шаха). А вас оженю, хоч ви тут як не викручуйтесь (моргає очима до Олі), побий мене Бог! Мій йолоп певне заснув. (Йде направо) Грицьку, чуєш? Грицьку! (Зникає за осокорами).
Дуся. І нам час до дому. Прощайте!
Ольга. Може ще побудете трохи?
