Перейти до вмісту

Сторінка:Тарас Шевченко. Кобзар. 1840.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
8

Степъ и степъ, ревуть порогы,
И могылы — горы, —
Тамъ родылась, гарцювала
Козацкая воля;
Тамъ Шляхтою, Татарамы
Засивала поле,
Засивала трупомъ поле,
Покы не остыло…
Лягла спочыть… а тымъ часомъ
Выросла могыла,
А надъ нею орелъ чорный
Сторожемъ литае
И про неи добрымъ людямъ
Кобзари спивають,
Все спивають, якъ діялось,
Слипи неборакы, —
Бо дотепни… А я.... а я
Тилько вмію плакать,
Тилько сліозы за украйну,…
А слова — не мае…
А за лыхо — .... Та цуръ іому!
Хто іого не знае!…