Сторінка:Тарас Шевченко. Кобзар. 1840.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
6


Бо васъ лыхо на свитъ на смихъ породыло,
Полывалы сліозы… чомъ не затопылы,
Не вынеслы въ море, не розмылы въ поли?..
Не пыталы бъ, люды — що въ мене болыть?
Не пыталы бъ, за що проклынаю долю,
Чого нужу свитомъ? — «Ничого робыть»
Не сказалыбъ на смихъ…

 Квиты мои, диты!
На що васъ кохавъ я, на що доглядавъ?
Чы заплаче серце одно на всимъ свити,
Якъ я зъ вамы плакавъ?.. Може и вгадавъ…
Може найдетця дивоче
Серце, кари очи,
Що заплачуть на си думы —
Я билше не хочу…
Одну сліозу зъ очей карыхъ —
И… панъ надь панамы!…

Думы мои, думы мои!
Лыхо мени зъ вами!…