Чы такъ, батьку-Отамане?
Чы правду спиваю? —
Эхъ! Якъ бы то… Та що й казать! —
Кебеты не маю.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
— Не потурай! — Може скажешь —
Та що зъ того буде?
Насміютця на псаломъ той,
Що вылью сліозамы,
Насміютця!… Тяжко, батьку!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Поборовсябъ,
Якъ бы малось сылы;
Заспивавъ бы — бувъ голосокъ, —
Та позычкы ззилы…
Оттаке-то лыхо тяжке
Батьку ты мій, друже!
Блужу въ снигахъ, та самъ соби:
«Ой не шумы, луже!»
Не втну бильше — а ты, батьку!
