Коли́ й де́ вінча́ти,
Та й весіллє. Та ще ось що́:
Хто́ въ насъ бу́де ма́ти?
Не дожила́ моя́ На́стя!…«
Та й зали́всь слёза́ми.
А на́ймичка, у поро́гу,
Вхопи́лась рука́ми
За одвірокъ, та й зомліла.
Ти́хо ста́ло въ ха́ті;
Тілько на́ймичка шепта́ла:
«Ма́ти.... ма́ти.... ма́ти!«
V.
Черезъ ти́ждень молоди́ці
Корова́й міси́ли
На ху́торі. Стари́й ба́тько
Зъ усіе́і си́ли
Зъ молоди́цями танцю́е
Та двіръ виміта́е;
Та прохо́жихъ, проіжжа́чихъ
У двіръ заклика́е,
