Земля гнеця, «а ну Гонто!»
«Ну брате Максыме!
Ушкваримо, мій голубе
Поки незагинемъ!»
Недывуйтеся дивчата
Що я обидрався
Бо мій батько, робывъ гладко
То й я въ его вдався.
«Добре, брате ей же Богу!»
«А ну ты Максыме!»
«Пострывай лишъ:»
О такъ чины, якъ я чыню
Любы дочку а бы чію,
Хочъ попову,
Хочъ дякову,
Хочъ хорошу мужикову!…
Вси танцюють, — а Галайда
Нечуе, небачить.
Сыдытъ одынъ кинцы стола
Тяжко, важко плаче —
Якъ дытына, чогобъ бацця!
Въ червонимъ жупани,
И золото и слава е…
Та нема Оксаны,
Ни съ кимъ долю подилыты
