Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/32
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
V.
ДО УКРАИНСКОГО ПЫСАКЫ.
Бьють порогы, мисяць сходыть,
Якъ и перше сходывъ —
Нема Сичи, пропавъ и той,
Хто всимъ верховодывъ,
Нема Сичи — очереты
У Днипра пытають:
«Де-то наши диты дилысь?
Де воны гуляють?»
Чайка скиглыть, литаючы,
Мовъ за дитьмы плаче,
Сонце гріе, витеръ віе
На степи козачій.
На тій степи скризь могылы
Стоять, та сумують —
Пытаютця у буйного:
«Де наши панують?
Де панують, бенкетують?
