Не втну бильше — а ты, батьку!
Якъ самъ здоровъ знаешь,
Тебе люды поважають,
Добрый голосъ маешь —
Спивай же имъ, мій голубе!
Про Сичь; про могылы —
Колы яку насыпалы,
Кого положылы,
Про старыну, про те дыво,
Що було, мынуло:
Утны, батьку! щобъ нехотя
На весь свитъ почулы,
Що діялось въ Украини,
За що погыбала,
За що слава Козацкая
На всимъ свити стала. —
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Утны, батьку, орле сызый!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Украину
Я ще разъ побачу,
Нехай ще разъ послухаю,
Якъ те море грае,
