Коли Юра вийшов з хати, Галя кинулась до Павла:
— Павле, що ти зробив? я ж тобі казала!.. Павле!..
— Та чого там з ним нюні розпускати! Панська наволоч він! Його б убити, як вошу, треба…
— Павле! Я ж його привезла сюди, я його врятувала. Його Перепелиця заарештував, мене Надя вночі сповістила.
Гаюн одну хвилину дивився на неї великими чорними очима, далі одкинув назад чуба й, витягши з кешені, мовчки подав їй зібганого папірця.
Вона піднесла його до блакитного вікна й тремтячи всім своїм маленьким тільцем, прочитала:
«Юрко, прости, що не побачив на прощання, їду в справах на місяць чи два. Тобі дещо розкаже Модест. Усе, що він скаже, так є.
Ти мусиш мені вірити.
М.“
І ще пригадала: «Мушу на деякий час виїхати з города.
Гілецький.“
Тоді сперлася ліктями на лутку й довго дивилася на верхи чорних патлатих дерев, що поволі вкривалися білою наміткою.
