Учора вернув із округи. Друга комісія констатувала сухоти — посилають на курорт. Для кого це потрібне? Але в душі прослалися широкі краєвиди, де море під гори стеле зелену мудрість невпійманих просторів, де можливість прагнути вперед, де світовий корабель проти вітру напинає свої пружні вітрила…
Коли Оленці сказав — вона зраділа:
— Ти видужаєш. Ти будеш, ти повинен бути дужий! Для мене, для Василька…
Мовчав і бачив широкі синяві круговиди.
Це пригадалось не окремими місцями, але закінченим полотном. Пригадалося, як хлібним ножем розрізав свій останній етюд — млин, ніби з японського пано. і тоді, поставивши поруч себе чемодана, замилувався з пейзажу.
Перед ним з твердо-сірого каменю здіймався стрімчастий мур, що лягав широкою тінню на безмірно синє тло моря, а сонце сіло за мур той, роздаючи навколо золоту корону свого гарячого проміння.
Ліворуч купчились гори; знизу — довічна зелінь лягала їм у зморшки темними плямами, а геть вище, геть далі вони свої мудрі думи тулили в біле хутро зимового снігу. Сірий мур колись слугував на палац якогось герцога з російським походженням, але німецьким прізвищем. Тепер — це була санаторія. Саме як
