Цю сторінку схвалено
… По хвилі з Сониних грудей, десь глибоко з душі, вирвався якийсь тихий, приспаний — визволений стогін.
Вона тихо сіла на стілець і, руками закривши обличчя, вагою всього тіла впала на одкриті клавіші старих, розбитих клавіякордів…
Розгніваний рев вирвався з потрісканого, припорошеного покрівця, дикий, як сама мука…
Кутоватий годинник тікнув і щось прохрипів…
За вікном причаївся весняний легіт…
Р. 1925. Київ.
