— Стій! Куди біжиш? Стій!
Голоси загінчан метушились у зелені і з усіх кінців одкликались луни.
Савко скрикнув:
— Стріляй у повітря!
Бухнувся випал над Солонськім Яром, і раптом село стало мертве.
Під'їхали до голохватських будівель.
— Дома хазяї?
Виходили баби, перелякано дивилися на загінчан, але впізнавши млинківських хлопців, сплескували руками.
— А, щоб вам ні дна, ні покришки. Як же ви налякали. А ми подумали — і справді комунія наскочила.
Савко суворо подивився й спитав:
— Де ваш предсідатель?
Якій предсідатель?
— Та староста ж!
— Так би ви й казали… Марфо! Ану-бо, поклич голову.
Незабаром прийшов і голова.
До нього:
— Де твої голохвастівці? З уїзду прийшов наказ заарештувати їх.
Усміхається:
— Де ж я їх візьму… Господи! Ліси ж такі, слава тобі, Миколає угоднику, не маленькі — є де сховатися.
