Далеко на півдні замислилось море. Далеко далека Ялта — порт. Морські купання, і море пахне, і виноград пахне, а грона з винограду на взгір'ях. Виноград у листях, і тільки зрідка соковито на сонці блищить.
Так блищить: морська хвиля мчалась і вдарило її з нальоту проміння.
…Тут Лівадія, Оріянда, Алупка, тут у старовину генуйська оселя з далекої Італії… Пахне тютюном, дурманить тютюном…
Тут нащадки лихої татарви, тепер: „шурум-бурум“ — спокійні, задумливі татари… І гори: Яйла, Чатирдах, Карабах…
Відпуски дають у травні, в червні і коли вже стиглий виноград.
Хая чекала на свіжий виноград і була увічлива до Карла Івановича, рідко тривожила його з „генералом“.
А виноград „скоро поспіє“.
…Ранок, ще рано: пів на одинадцяту. Вікна на захід, сонце на сході. Сонце зійшло, але не видно : на тім боці.
…Нарешті прокидаються, прокинулись. Нарешті — стук: це шофер.
До Зої увійшов шофер. Каже:
— Дозвольте посидіти. Ще не підвівся… совбарин.
