Конфектно, карамельно посміхається і руку плавко й обережно:
— А-а-а…
Карло Іванович ухилився:
— Ах! Залиште!
Біжить, побіг по молоко. Пєтушков конфектно, карамельно посміхається і чимчикує на службу.
В дорозі:
— А-а-а…
І сюди, і туди безцвітний капелюшок. Згинається туманно розпливається. І от —
— служба.
А потім (нарешті) —
— столовка.
Хитає беззубим ротом (він не старий), каже:
— Ми з Григорій Федоровичем…
„Ми пахали“… Це з наркомом. І так думають: тут — відповідальний там, там — відповідальний тут.
Тому:
— служба, і служба „а-прима“.
…Коли Пєтушков побіг, прокинулась Яблучкина.
Стіна. За стіною Хая. Хая демонстративно вистукує закаблучками — ходить. І Яблучкина теж. Це так: два двори, паркан, біля паркану колючки. В колючках — і там собака і тут собака:
— Грр! Гав! Гав!
— Грр! Гав! Гав!
Але паркан.
