казковий лицар, і одяг йому було всипано діямантами. На кашкеті, збоку, біля фазанового пера, стояв великий рубін. Молодий граф грав тростинкою. Кінь його раз-у-раз хропів і переступав з ноги на ногу. Це був породистий англійський жеребець з агатом на лобі. Брігіта винесла кухоль криничної води й подала молодому графові. Той подивився на неї, сильно вдарив коня, так що кінь знявся на диби, і сказав, що Брігіта, як мавка. Всі зареготали, Брігіта почервоніла. Кавалькада поскакала далі.
Був весняний вечір; за лісом, в оселі, скликали до вечірні. Брігіта вийшла з хати, взяла пойнтера Мілорда й пішла в глуш.
Там вона знову зустріла графа. Він зліз із коня, погладив пойнтера й підійшов до Брігіти.
Він притиснув її до своїх грудей і скрикнув. Брігіта не перелякалась і тільки зідхнула глибоко. Молодий граф схопив її й положив на свого коня. Потім вони поскакали по лісових доріжках.
За годину граф був у свойому маєтку. Він узяв Брігіту за руку й повів її до себе. Там він сказав їй, що вона відци вже ніколи не піде.
Брігіта вирвала руку й стала серед кімнати.
— Графе, — сказала вона, — я виросла в лісі. Пустіть мене.
Граф став її умовляти, але вона його не слухала. Тоді він пообіцяв їй, що примусить її силою. Брігіта підскочила до вікна й вискочила на
