на п'яту, і мені треба вже спішити на партзібрання, бо там —
— товариш Жучок № 2, а це значить… проте коли ви партійний, то ви сами знаєте, що це значить.
|
|
Вона написала так:
— Товаришу Миколо (це до мене, Микола Хвильовий). Ви, здається, післязавтра будете вже в Таращанськім полку, а я зараз буду в резервній кінноті: там щось махновщина, треба поагітувати. Може, ніколи не побачимось, так я вас хочу попрохати: не гнівайтесь на мене за дискусію. Я знаю, у вас — самолюбство, але в нас — темнота. А поскільки диктатура наша… Словом, ви мене розумієте: нам треба за рік-два-три вирости не на вершок, а на весь сажень. З комуністичним привітом Жучок“.
Але вона сьогодні не поїхала, і ми ще побачились.
Побачились от де.
Уявіть — порожня школа, політвідділ. По кутках, на столах сплять. Це — муралі революції. Частина з них поїде в полки, подиви, частина ще буде тут, а потім теж поїде в полки, в подиви.
Це бурса революції.
… Було зоряно, а потім стало темно — пройшли хмари.
… Побігла мжичка.
