не театр маріонеток — це є розклад певної групи суспільства, за який (розклад) і за яку (групу) я не беру відповідальности.
|
|
Після мертвої лежанки в санаторій приходить якесь непорозуміння: женщина з „благородного“ інституту, як вона каже, любила колись кадриль і басить: — „Пулжалуста! Пулжалуста! Свєжії яєчки! Спеціяльно для здоров'я“. — А втім, у неї й папіроси спеціяльно для здоров'я. Всього ж краму має на червінець. І лежить він у кошику. — „Так що, шановна пані, — підходить до неї якийсь хорий, — ви мені вчора дали тухлі яйця“. — Женщина з „благородного“ інституту здивовано дивиться: — „Хм!.. Йому ж у середину не залєзіш!“ — Хлоні така відповідь завше подобається. Він купує одну крашанку й прохає миршавого дідка подержати її, поки він вийме з кешені гроші… — І так проходять дні. Основною темою санаторійного будня буває так звана „пуговка“. Крутити пуговку — це крутити кохання в диких малинниках. Крутять пуговку, можна сказати, всі. Принаймні, майже всі. — „Ваш чоловік ревнивий?“ — питає хтось когось. — „Ну, да!.. А що?“ — „Та так!“ — „Що так?“ — хвилюється друга. — „Та думаю сказати, що ви з (ім'я рек) крутите пуговку“. — „Я? кручу пуговку? Чи ви не збожеволіли?“ — „Ні!“ — „І це серйозно?“ — „Так!“ — Тоді друга раптом міняє тон. — „Голубонько! Ну, що ви робите? Він же в мене зовсім „іздьоргана“
