Сторінка:Твори. Том 2 (Хвильовий, 1928).pdf/186

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ах, боже мій! Я вас питаю: це сон, що я з вами говорю, чи це дійсність?

Сестра Катря подивилася на свого співбесідника, і він їй здався, очевидно, дуже комічним. Вона, здається, перший раз щиро засміялась. Сестра Катря взяла анарха за руку, вивела з гущавини, поставила на сонячний бік і прямо подивилась йому в очі. Звичайно, вона зрозуміла цю виходку, як бажання його трохи пожартувати з нею.

X

Після цієї сутички — на луках — із ним скоїлось щось неладне. Моменти фантастики так переплутались із дійсністю, що він иноді буквально не міг відрізнити примари від реальної речи. Але Карно й для решти санаторійців був центром уваги. Анарх остаточно запевнився в цьому, коли випадково прочитав уривок із щоденника однієї хорої. Там було написано це:

 
„… Наш санаторій поділяється на два табори: плебеї, інтелігенція. Між таборами завжди — иноді мовчазний, иноді буйний антагонізм. Иншої класифікації тут нема. — Але на цей раз усе це згладилось: один табір — весь санаторій, другий складається з одного метранпажа. — Бувають люди, яких не люблять усі. От і Карно. І плебеї вже не захищають „свого“. Гордий, неприступний, а виходки — ніби його допіру вкусила