почуттям. Що толку з гарячковости, коли, припустім, проти „рожна нє попрьош“. Правда? — І ваш перецінець вартостей, очевидно, добре засвоїв собі мудру формулу: „проти рожна нє попрьош“. Це робить йому честь і показує, що він не з тих парвеню, які пильнують вискочити з свого природного оточення. Це робить йому честь. Як же: він тепер, слава богу, живий і здоровий, чого й нам бажає від господа-бога. Він нарешті зрозумів, що всі його утопії є плід його недозрілого розуму. І правда, які можуть бути утопії у відсталій економічно й політично країні? Це ж тільки імпресіоніст Бакунін міг мріяти про всесвітній бунт. — Так-то, шановний революціонере! Я віддаю честь вашому перецінцеві вартостей за те, що він переборов авторитети і живе своїм власним розумом. Він нарешті зійшов на широкий шлях, і перед ним замаячили рожеві перспективи. Це вже не утопія, а те реальне, чого ми багато віків чекали. Я вітаю його від усієї душі… — Але я бачу, що знову відійшов у бік. Треба ж, нарешті, сказати, що я вам раджу, бо ж для цього, власне, і лист писано. Я вам раджу: жити, читати газети, журнали „Огоньок“ то-що, любуватися прекрасними краєвидами з командної висоти, „кушати“ борщ, котлети й т. п. От вам моя порада. Тільки попереджаю: ніколи не згадуйте свого
