… А над вечір південну частину околиці було захоплено. Мусили йти на північ, залишити го́род. Проте інсургентам дано наказа задержатись до ночи, і вони стійко вмирали на валах, на підступах, на роздоріжжях і в мовчазних закутках підворотень.
… Але що ж я?
… Ішла спішна евакуація, ішла чітка перестрілка,
і я остаточно збивався з ніг!
Палили документи. Одправляли партії заложників. Брали решту контрибуцій…
… Я остаточно збивався з ніг!
… Але раптом виринало обличчя моєї матери, і я знову чув зажурний і впертий голос.
Я одкидаю волосся й поширеними очима дивився на міську башту. І знову вечоріло, і знову на півдні горіли оселі.
… Чорний трибунал комуни збирається до побігу. Навантажують підводи, бредуть обози, поспішають натовпи на північ. Тільки наш самотний панцерник завмирає в глибині бору й затримує з правого флангу ворожі полки.
… Андрюша десь ізник. Доктор Тагабат спокійно сидить на канапі й п'є вино. Він мовчки стежить за моїми наказами й зрідка іронічно поглядає на портрет князя. Але цей погляд я відчуваю саме на собі, і він мене нервує й непокоїть.
