Товариш Оґре був на тютюновій фабриці — по хроніку. Там його стріла жіночий організатор — товаришка Шмідт, яку він часто бачив у парткомі. Товаришка Шмідт схопила його за руку й потягла у фабричний клуб.
… — От подивіться, як ми будемо святкувати. От подивіться…
… Була заля, в залі — буфет, а в буфеті — конфекти, яблука та инше. Ще в залі було багато дівчат-робітниць із фабрики, які вибігали в залю, підбігали до вікна, дивились у свічадо, і від них пахло дешевими духами. Потім дівчата товпились біля дверей і питали схвильовано.
— Ще?.. Та де ж вони, господи…
Вони чекали оркестрантів.
Ще було: піраміди (стояли для краси) з рекламою — „Папіроси тов. Петровскій“ і з рекламою — „Осінні скрипки“.
… Товаришка Шмідт схвильовано говорила:
— Ну, скажіть щиро: де це в світі?.. А, може б, хто инший зробив?
Товариш Оґре сказав:
— Ясно. Тільки — ми!
Товаришка Шмідт була безмежно рада й рожево-схвильована. Вона підбігала до піраміди
