мряки, що йшла на го̀род, знову пізнав Голготу, коли вели легендарного Христа на Голготу.
І спитав — трохи патетично — товариш Оґре:
— Скажи, Альошо: ти не знаєш, в чому полягає краса й радість земної муки?
— Не знаю.
— А я гадав, що ти знаєш, бо ти, Альошо, художник.
… Підходили до Тайгайського мосту.
Вночі під Тайгайським мостом стикають паровики, тільки біля депа чути задумане шипіння.
… Над Тайгайським мостом — далекі зоряні верхів'я, і їх прикрив туман.
… Ішов новий рік.
Почався не зовсім весело, і, коли гадати на воді, з воском і як „Світлана“ — не весело на цілі довгі-короткі місяці.
… Крізь мряку, туди в степ, маячив зелений огонь семафору.
… Льоля пройшла вже Тайгайський міст і стукала в двері.
Раптом із станції вилетів потяг.
… А коли увійшли в кімнату, чули, як далеко в степу кричав паровик:
— Гу-у!..
… Сказав товариш Оґре:
— Альошо, у мене болить голова. Будь ласка, подай графин.
