Федоровна дуже вславилась своїм майстерством: кращої за неї бублешниці уже не було в цілому повіті. Прецінь приблизно біля цього часу вияснилося, що Трохим Климентович, остаточно закріпивши за собою славу не абиякого мужчини, все таки не здібний був відбити в Ярини Федоровни охоту до чужих чоловіків і — головне — приохотити її до народження другої дитини.
Таким чином, бистроока Варя залишилась без брата й без сестри.
В Богодухові, крім вулиці Манастирської, є ще й так звані „Соболі“. Це той закуток, що з нього колись вийшов і Трохим Климентович, і де так багато різних кравців та чоботарів тощо. Саме на Соболях Варя й розважалась, коли їй стукнуло девять років. На Соболі вона ходила до свого дідуся, до батька Трохима Климентовича, відомого богодухівського чинбаря. Там її розважав, звичайно, не запах від кожухів — „чинбарський квасок“ (такого, правда, на Манастирській вулиці не було), її розважало там Мерло — річка, що тече у славетнє Ворскло, оспіване поетом Щоголевим.
На Мерлі Варя гралася „у крем'юшки“ з соболівськими дівчатами і на Мерлі ж вона пізнавала життя та — головним чином — анатомію від різних Петриків та Ваньків, що дуже добре орієнтувалися в цій науці і не згірше за своїх батьків загинали в „трьохетажних янголят“. З річки Варя
