візьме інтервью в славетного Мечнікова… Мечніков, як вам відомо, нікого не приймав із нашої газетної братії. І, знаєте, взяв!.. Ха… Ха… Вскочив, а той на… горщику, ну і взяв… Ха-ха!
— Для чого ви все це говорите? — спитав Топченко.
— Як для чого? — несподіване запитання сп'янілого репортера приголомшило. — Ну, знаєте, взагалі…
— От бачите! — тоном наставника сказав, глузуючи, ревізор, — „взагалі“… Невже ви не знайдете більш цікавої теми?.. Ви, пробачте за різкість, — звернувся він до Лесі, — я не виношу органічно порожніх розмов.
Лесі знову заскеміло в грудях. Цей „нахабний“ ревізор остаточно знахабнів, а цей Валентин остаточно став дурнем. Леся раптом протягла руку за вином і вмить випорожнила чарку.
— Браво! Браво! — закричав Бродський. — Браво!
Леся повернулась до чоловіка і сказала чітко:
— Коли б ти, Валю, знав, чому я так захотіла вина, то напевне не кричав би „браво“… Ти дозволиш мені, — додала вона, — піти з товаришем Топченком подивитись на виноградники?
— Будь ласка!.. З охотою!.. Я теж думаю піти туди.
Ревізор усміхнувся, подивився спідлоба на Валентина й промовив:
