цей раз воно розпливалося в нудну гримасу, яка одразу пристарила його.
— Чи не думаєте ви підкреслити відому банальність про німецьке філістерство? — кинув Криленко з метою розхолодити інженера та добитись таки нарешті, хто перед ним сидить.
— Саме це я й хотів підкреслити, — поспішно сказав Сердюк. — Хіба вас не цікавить таке питання: як впливає на психічну рівновагу людини комбінація, що складається з Лоенґріна, Шпільгаґена та бюрґера? Я маю на увазі цивілізованого тевтона.
— Але в ваших словах звучить якась образа, — усміхнувся Криленко. — Чому ви з таким завзяттям нападаєте на них?
— На кого це?
— На цих же, вищезгаданих, тевтонів.
Інженер подивився й сказав обурено:
— Поперше, ви даремно підкреслюєте тевтонів“: що було, те не вернеться А потім, — невже ви й досі не догадались, шановний пане… будь ласка, ваше прізвище.
— Криленко.
— … шановний пане Криленко. Я, бачите, заздрю цим гомункулам. Крім того, я думаю, — і Сердюк взяв зовсім професорський тон, — оскільки наша сучасність характеризується проблемами, так би мовити, вищого, інтернаціонального порядку, остільки я, частка цієї сучасности, не можу
