— Я тебе не розумію! — сказала вона.
— Не розумієш?.. Ну, як же це так? — задоволено посміхнувся мій герой. — Собаку зарито ось у чому: хіба ми будуємо соціялізм в одній країні? Ну?
Марфа Галактіонівна знову зупинилась і знову здивовано подивилась на свого чоловіка.
— Я тебе все таки не розумію! — ще раз сказала вона.
Тоді Іван Іванович побідно визирнув поверх своїх окулярів і сказав тремтячим від задоволення голосом:
— А що, як ми для шутки поставимо так питання: Росія — раз, Україна — два, Грузія — три, Білорусія — чотири. Хіба це буде одна країна?
— Але ти не подумав про економіку? — кинула товаришка Галакта.
— Правильно! Я про економіку не думав, але я подумав, що для маси так буде ясніш, — сказав Іван Іванович.
— Тоді твоя геніяльна ідея є не що інше, як глупота, — різко кинула Марфа Галактіонівна.
Товариш Жан образився: мовляв, навіщо так ображати його?
— Нічого подібного! — сказав він. — Це буде не зовсім поганий полемічний прийом.
— Але цей „прийом“ може привести тебе до буржуазної України?