а ійшла по воду, як бабуся її навчила: не прямо до криницї, а вулицями обходила навпаки сонця; прийшла до криницї, набрала відро води, та й вилила на сход сонця; друге набрала і вилила на заход сонця, а третє набравши, що́ є духу, не оглядаючись, і впять не прямо, а вулицею за сонцем. От як принесла, та й настановила кашник з водою; а бабуся достала з-за пазухи зїльля: любистку, материнки, чорнобривцю, цьвіту папороти, терличу, та усього по пучечцї всипала в кашник, та й пристановила до вогню; а сама узяла муки пшеничної, замісила водою, та й виняла з калитки у папірцї кошачого мозку, відколупала пальцем, та й положила у те тїсто; далї достала у себе з хустки, що́ був завязаний слїд пана Забрйохи, та й роздїлила по-полам, і одну часточку всипала у те-ж таки тїсто, замісила і скачала коржик, посадила в піч пектись і усе з приговорками та спльовуваньням, а хорунжівнї звелїла сидїти на полу, підібравши ноги під себе, не жахатись і що́ вздрить, не боятись нїчого і усе думати про свого милодана.
От як коржик спік ся, вона й дала його з'їсти Оленї за три рази, запиваючи з водянчика водою, що́ нашептала бабуся; а за-тим і горщок з зїльлям став закипати. Бабуся, гукнувши на Йосиповну, щоб нїчого не жахалась, узяла другу частку слїда Уласовичового, та й всипала у кипячий горщик і стала мішати, а сама аж у піч мов улїзла, та що є духу і кричить: »Терлич, терлич! десятьох приклич, а з десятьох девятьох, а з девятьох восьмирйох, а з восьмирйох семирйох, а з семирйох шестирйох, а з шестирйох пятирйох, а з пятирйох чотирйох, а з чотирйох трйох, а з трйох двох, а з двох одного та доброго.« Та й
