Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/102

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


28.Троянство, знаєш, все голодне
Сипнуло рисьтю на той клик;
Як галіч в время непогодне,
Всі підняли великий крик.
Сивушки зараз ковтонули
По ківшику  —  і не здригнули
І докосились до потрав.
Все військо добре убірало,
Аж поза ухами лящало,
Один перед другим хватав.

29.Вбірали січену капусту
Шатковану і огірки  — 
Хоть це було в час мясопусту,  — 
Хрін з квасом, редьку, буряки,
Рябка, тетерю, саламаху  — 
Як не було: поїли з маху
І всі строщили сухарі.
Що ни було, все поз'їдали,
Горілку всю повипивали,
Як на вечері косарі.

30.Еней оставив із носатку
Було горілки про запас.
Но клюкнув добре по порядку,
Розщедривсь, як бува у нас,
Хотів посліднім поділитись,
Щоб до кінця уже напитись,
І добре цівкою смикнув.
За ним і вся його голота
Тягла, поки була охота,
Що деякий і хвіст надув.

31.Барильця, пляшечки, носатку,
Сулії, тикви, баклажки  — 
Все висушили без остатку,
Посуду потовкли в шматки.
Троянці з хмелю просипались,
Скучали, що не похмелялись;
Пішли, щоб землю озирать,
Де їм показано селитись,
Жить, будуватися, женитись,
І щоб Латинців розпізнать.

 

80