80.Потім Палланта покадили,
К носилкам ви несли на двір,
Під балдахином положили —
Еней тут убивавсь без мір.
Накривши гарним покривалом —
Либонь тим самим одіялом,
Що од Дидони взяв Еней —
Взмостили воїни на плечі
І помаленьку, по-старечи
Несли в містечко Паллантей.
81.Як вибрались на чисте поле,
Еней з покійником прощавсь,
Сказав: „о жизнь! бурливе море,
„Хто цілий на тобі оставсь?
„Прости, приятелю любезний,
„Оддячу я за вид цей слезний,
„І Тури долучить з баришком.“
Потім Палланту уклонився,
Облобизав і прослезився,
Додому почвалав тишком.
82.К господі тільки що вернувся
Наш смутний лицар, пан Еней,
Уже в присінках і наткнувся
На присланих к нему гостей:
Були посли це од Латина,
І всі ассесорського чина,
Один армейський капитан;
Цей скрізь по світу волочився
І по фригійську научився, —
В посольстві був як драгоман.
83.Латинець старший по породі
К Енею рацію начав,
І в нашім, значить, переводі
Буцім-то ось він що сказав:
„Не ворог, хто уже дублений,
„Не супостат, чий труп нікчемний
„На полі без душі лежить.
„Позволь тіла убитой рати,
„Як водиться, землі предати, —
„Нехай князь милость цю явить.“
164
