Сторінка:Твори Котляревського. Том 1 (1922).djvu/205

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


156.Як тільки виступили к бою
Завзята пари ватажків,
То, зглянувшися між собою,
Кубами всякий заскрипів.
Тут хвись  —  шабельки засвистіли,
Цок-цок  —  і искри полетіли;
Один другого полосять!
Турн перший зацідив Енея,
Що з плеч упала і керея,
Еней був поточивсь назад.

157.І вмиг прочумавшись, з наскоком
Еней на Турна наступив,
Оддячивши йому сто з оком,
І вражу шаблю перебив.
Яким же побитом спастися?
Трохи не лучче уплестися?
Без шаблі нільзя воювать.
Так Тури зробив без дальней думки,
Як кажуть, підобравши клунки,
А ну, чим тьху навтіки драть.

158.Біжить пан Турн і репетує,
І просить у своїх меча;
Ніхто сердеги не рятує
Од рук троянська силача!
Як ось іще перерядилась
Сестриця і пред ним явилась,
І в руку сунула палаш;
Упять шабельки заблищали,
Упять панцирі забряжчали,
Упять пан Турн оправивсь наш.

159.Тут Зевс не втерпів, обізвався,
Юноні з гнівом так сказав:
„Чи ум од тебе одцурався?
„Чи хочеш, щоб тобі я дав
„По пані-старій блискавками?...
„Біда з злостливими бабами!
„Ужеж вістимо всім богам:
„Еней в Олимпі буде з нами
„Живитись тимиж пирогами,
„Які кажу пекти я вам.

183